тримати в покорі

1) мор. трюм

2) утримування, захоплення

3) влада; вплив (на — on, over, upon)

4) опора, вушко; захват

5) сховище, вмістилище

6) в'язниця, тюремна камера; місце ув'язнення

7) володіння; зберігання

8) поет. схованка, притулок

9) охорона, захист

10) арешт; ув'язнення

11) фортеця

12) фіксація

13) здатність схопити (зрозуміти)

14) спорт. захват (боротьба)

15) спорт. тримання м'яча

16) муз. пауза

v (past і p.p. held)

1) тримати, держати

2) утримувати; стримувати; затримувати; зупиняти, спиняти

3) володіти, мати; бути власником

4) зберігати контроль (над чимсь)

5) вміщувати, мати в собі

6) гадати, вважати

7) утримувати під вартою; тримати у в'язниці

8) (of, from) бути зобов'язаним (комусь); залежати (від когось)

9) зазнавати, терпіти, зносити (щось)

10) зобов'язувати, змушувати

11) тривати, триматися, стояти

12) займати (посаду)

13) вести (розмову)

14) заволодівати (увагою)

15) зберігати, утримувати (в пам'яті)

16) дотримуватися (переконань)

17) резервувати

18) влаштовувати, організовувати, проводити

19) святкувати, відзначати

20) бути непроникним, не пропускати

21) піти на парі

22) зачати, понести (про самку)

* * *

1) утримання, утримування; захоплення; хватка

2) (часто on, over, upon) влада; вплив

3) те, за що можна вхопитися; опора; захват, вушко

4) сховище, вмістище

5) icт. в'язниця, місце ув'язнення; тюремна камера

6) притулок, укриття; лігвище, барліг

7) замовлення, вимога

8) icт. арешт; ув'язнення

9) icт. фортеця

10) cпopт. захват ( боротьба); тримання м'яча

11) кiнo; жapг. "холд", вдала частина зйомки

12) мyз. фермата

13) cпeц. фіксація

14) aв.; кocм. затримка ( вильоту)

1) тримати

2) утримувати, стримувати; затримувати; зупиняти

3) володіти, мати; бути власником

4) утримувати; зберігати контроль ( над чим-небудь)

5) вміщати, містити в собі

6) тримати, зберігати ( що-небудь де-небудь)

7) думати, гадати, вважати, вбачати; юp. визнавати, вирішувати; виносити ( судове) рішення

8) утримувати під вартою; тримати у в'язниці

9) icт. (of, from) залежати; бути зобов'язаним

10) icт. терпіти, виносити ( що-небудь)

11) icт. зобов'язувати; змушувати

12) витримувати (вагу, напругу); підтримувати, тримати; нести

13) тривати, триматися, стояти ( про погоду)

14) ( to hold good або true) мати силу ( про закон); залишатися в силі (про принцип, обіцянку)

15) займати ( посаду)

16) заволодівати ( увагою)

17) зберігати, тримати ( у пам'яті)

18) дотримуватися (поглядів, переконань)

19) резервувати (місця, квитки)

20) провести, улаштувати, організувати ( захід)

21) не пропускати ( рідину), бути непроникним

22) затискати, затикати (ніс, вуха)

23) icт. битися об заклад, ставити ( ставку)

24) зачати, понести ( про самку)

25)

v (held)

1. займати (посаду)

2. проводити/ влаштовувати (акції)

3. вважати

4. мати силу, бути в силі

- to hold a consultation проводити консультацію

- to hold a discussion вести дискусію/ обговорення

- to hold an election проводити вибори

- to hold negotiations вести переговори

- to hold office займати посаду, бути при владі (про партію)

- to hold a press conference влаштувати пресконференцію

- to hold a rank мати звання/ чин

- to hold a reception влаштувати прийом

- to hold smbd. responsible for smth. вважати когось відповідальним за щось

- to hold talks вести переговори

- to hold two offices at the same time займати дві посади одночасно

- to hold back стримувати

- to hold back information скривати дані

- to hold down тримати в покорі

- to hold down a country тримати країну в покорі

- to hold off відбивати

- to hold off an attack відбивати атаку

- to hold over амер. переходити у наступний склад сенату у зв'язку з перевиборами чи внаслідок закінчення терміну повноважень

- to hold up затримувати, зупиняти

- to hold up negotiations затримувати переговори, заважати проведенню переговорів

- this law still holds цей закон ще має силу

1. n

1) мисл. швора, шворка, прив'язь (для хортів); смик (для гончаків)

2) мисл. трійка, троє (три собаки, троє зайців тощо)

3) сільце, западня; пастка

2. v

1) з'єднувати, зв'язувати

2) тримати на прив'язі (на шворці)

3) хльостати, стьобати

* * *

1) прив'язь, ланцюг ( для собаки); поводок, повідець; миcл. швора, прив'язь (для хортів, при соколиному полюванні); смик, смичок ( для хортів); шори, суворий контроль

2) миcл. троє, трійка, три собаки, лисиці

1) з'єднувати, зв'язувати

2) тримати на прив'язі, на шворі

1. adj

1) що лежить під ногами (унизу)

2) огидний, низький

2. adv

1) під ногами

2) під землею

3) під кораблем

4) у підпорядкуванні, під контролем

* * *

1) під ногами

2) в підпорядкуванні, під контролем

1. n

1) свинець

2) графіт; олівцевий грифель

3) грузило; висок

4) мор. лот

5) кулі

6) друк. гарт, свинець

7) друк. шпони

8) pl свинцеві листи (для даху)

9) плоский дах; вкритий свинцем дах

10) казан, казанок (із свинцю)

11) пломба

2. v

1) тех. освинцьовувати; покривати свинцем

2) друк. розділяти шпонами; набирати на шпони

1) керівництво; ініціатива

2) приклад

3) вказівка, директива

4) ключ (до рішення); натяк

5) амер. розгорнутий підзаголовок, анотація (перед статтею)

6) амер. вступна частина

7) першість, перше місце

8) театр. головна роль

9) виконавець (виконавиця) головної ролі

10) перший хід (у грі)

11) карта, масть (з якої починають)

12) повід, поводок; налигач, припона

13) розм. доріжка, стежка; алея

14) штучне русло

15) розводдя (серед крижин); прохід

16) ел. підвідний провід

17) pl електропроводка

18) трубопровід; канал

19) тех. виток (спіралі тощо); хід (поршня)

20) тех. центрувальна фаска

21) військ. випередження

22) геол. жила

23) золотоносний пісок

24) тех. стріла, укосина

v (past і p.p. led)

1) вести; показувати шлях

2) керувати, управляти, командувати; очолювати

3) переконати, схилити (до чогось); примусити, вплинути

4) займати перше місце; бути попереду; іти першим; випереджати (у змаганні); перевершувати; лідирувати

5) спорт. набрати (мати) більше очок

6) вести (якийсь спосіб життя)

7) вести, приводити (кудись)

8) вести, бути каналом (проводом)

9) призводити (до чогось); спричинювати (щось); мати в результаті

10) юр. ставити навідні запитання

11) карт. ходити

12) тех. випереджати

13) юр. свідчити; наводити (докази)

14) спорт. спрямовувати удар (у боксі)

15) мисл. цілитися у птаха, який летить

* * *

1) xiм. свинець

2) грузило, висок; мop. лот

3) cл. куля, кулі

4) pl свинцеві смуги для покриття даху; покритий свинцем дах; плоский дах

5) графіт; олівцевий грифель

6) пoлiгp. свинець, гарт ( hard lead)

7) pl; пoлiгp. шпони

8) дiaл. казанок, казан ( зі свинцю)

1) тex. покривати свинцем

2) пoлiгp. розділяти шпонами, прокладати шпони; набирати на шпони

1) керівництво, управління; ініціатива; приклад; вказівка, директива; ключ ( до розв'язання чого-небудь); натяк; розгорнутий підзаголовок, анотація ( перед статтею); вступна частина; перше речення або перший абзац; передовиця

2) першість, перше місце

3) повідець, поводок; прив'язь

4) миcт.,; кiнo головна роль; виконавець або виконавиця головної ролі

5) кapт. хід; перший хід; карта, масть ( з якої починають)

6) доріжка, стежка

7) eл. підвідний провід; pl ошиновка, електропроводка; трубопровід; канал

8) тex. крок або хід ( гвинта або черв'яка)

9) тex. відвідний блок

10) cпopт. удар

11) тex. центрувальна фаска

12) тex. випередження, попередження ( впуску пари)

13) вiйcьк. попередження, приведення вогню ( по рухомій цілі)

14) гeoл. жила, жильне родовище

15) гeoл. золотоносний пісок

16) тex. стріла; укосина

1) вести; показувати дорогу

2) керувати, очолювати; управляти; командувати армією; стояти на чолі, бути лідером

3) посідати перше місце; бути попереду; cпopт. іти першим ( у змаганні); вести ( забіг), лідирувати; cпopт. вести по очкам; мати, набрати більше очок; перевершувати

4) вести ( який-небудь спосіб життя)

5) вести, приводити; ( out of) виходити, сполучатися ( про кімнату); примикати

6) вести, служити проводом або каналом; призводити ( до чого-небудь); викликати, спричиняти ( що-небудь); бути причиною ( чого-небудь), бути результатом

7) переконати, схилити ( до чого-небудь); змусити, вплинути; ( into) втягувати ( у що-небудь)

8) юp. задавати навідні запитання ( свідкові)

9) кapт. ходити

10) тex. випереджати

11) вiйcьк. попереджати

12) дiaл.; юp. свідчити; наводити ( докази)

13) направляти, спрямовувати

1) (права) рука, що тримає батіг; рука з батогом

2) перен. влада; перевага сил

послух (-ху) перед ким, перед чим, слухняність (-ности) до кого, до чого, перед ким (чим), слухання кого, чого, покора кому, чому. [Послух перед законом (Єфр.). Слухняність до законів]. Держать в -нии - в покорі тримати. Выходить из -ния - слухняність тратити. [Зараз стає за панібрата і слухняність тратить (Крим.)].

* * *

1) (покорение) кого, кому - підбивання, підгортання, підвертання, підхиляння, оконч. підбиття, підгорнення, підвернення, підхилення кого під кого, під що, підкоряння, оконч. підкорення кого кому, чому (и під кого, під що);

2) (зависимость) підлягання кого кому, чому. [Способи підлягання капіталові];

3) (повиновение, послушание) послухання кому, чому, послух, покора перед ким, перед чим. Находиться, быть в чьём-л. -нии - підлягати кому, чому, бути у чиїй волі. Канцелярия Академии Наук находится в -нии Непременного Секретаря - канцелярія Академії Наук підлягає Неодмінному Секретареві. Держать войско в -нии - тримати військо в покорі. -ние закону - послух перед законом, послухання закону (законові), праву, підлягання закону (-нові). -ние, грам. (подчинённость) - підрядність, підлеглість (-ости) чому; (действ.) підрядження чого.

* * *

1) ( действие) підко́рення, підкоря́ння; підпорядкува́ння, підпорядко́вування; упідле́глення

2) ( состояние зависимости) підляга́ння; ( подчинённость) підпорядко́ваність, -ності, підле́глість, -лості; ( повиновение) поко́ра (кому-чому, перед ким-чим), підко́рення (кому-чому); ( послушание) по́слух, -у (перед ким-чим), послуха́ння

3) грам. підпорядкува́ння, підпорядко́вування; ( подчинённость предложения) підря́дність, -ності

n влада, перевага сил

- to have the whip-hand in the situation бути господарем становища

- to have the whip-hand of/ over smbd. тримати когось у покорі

ВОЛОДІННЯ - суспільно-особистісний спосіб взаємодії життєдіяльності суб'єкта із соціальною реальністю, який полягає у підпорядкуванні останньої або певних її фрагментів його волі, меті, у досягненні панування над ними для перетворення їх у надійний засіб самовизначення. У соціумі В. є формою вияву та способом існування влади. Володіти соціальними зв'язками, життєвою ситуацією, суспільним явищем, іншою людиною - означає вміти підкорити їх власній волі, зробити засобом власного самоутвердження, тримати їх у покорі, контролювати і управляти ними. Визнання людьми В., як факту життя, примушує їх дотримуватись вимог соціальної ієрархії, субординації та координації відповідних зв'язків та стосунків. Звідси випливає, що В., з одного боку, є засобом самоствердження суб'єкта в системі універсальної соціальної взаємодії суспільства, а з другого - формою вияву влади. Володіти у соціальному плані означає випереджати події власного життя, бачити тенденції його розвитку, знати й уміти опертися на них у реалізації життєвих планів і переконань. Соціальне В. являє собою особливий різновид зв'язку суб'єкта і предмета соціальної дії, котрий не завжди схоплюється юридичними нормами. Володіє той, хто йде першим, хто глибше, далі і швидше бачить предмет у тенденціях його розвитку, вміє надати цим тенденціям адекватної соціальної форми. Як і все у суспільстві, В. розподіляється нерівномірно, набуваючи певної ієрархічної структури залежно від місця даного суб'єкта в системі статусних стосунків громадян. Вищий статус передбачає більший масштаб В., а, отже, і більшу міру панування суб'єкта над обставинами. Наймогутнішим суб'єктом В. виступає держава, а в державі - бюрократія, як особлива корпорація професійних управлінців Н. ижче в ієрархії соціальної могутності стоять суб'єкти, які за масштабом В. менш значимі й могутні - це соціальні інститути, відомства, великі соціальні групи, класи, клани, організації та їх різноманітні об'єднання. Найнижчі щаблі ієрархії соціального В. займають суб'єкти, котрі володіють лише своїм тілом та елементарними життєвими обставинами.

ПОЛІТИКА ( від грецьк. πολίτικα - державна діяльність) - у найзагальнішому значенні - це діяльність, що має своєю метою регулювання взаємин між людьми для забезпечення певного стану деякої суспільної одиниці (суспільного утворення). П. займається той, хто намагається спрямовувати поведінку та взаємини між людьми в межах різноманітних суспільних (колективних) утворень з метою забезпечити деякий стан цих утворень. Переважно терміном "П." позначають діяльність, спрямовану на великі суспільні утворення, кордони яких збігаються з державними кордонами. Тому іноді визначають П., ґрунтуючись на понятті держави чи участі в державному управлінні, домагання такої участі та здійснення впливу на державу. Але держава є тільки одним із типів політичних установ і, отже, поняття П. має бути підставовим (базовим) щодо поняття держави, а не навпаки. Найглибші джерела П. закорінені в природі людини, тобто ці джерела антропологічні. Основною передумовою появи П. є усвідомлення того, що стан того колективного утворення, яке складають люди, можна і потрібно регулювати. Не має значення, що саме в тому чи іншому випадку стало безпосереднім стимулом для появи політичних установ: це могли бути завоювання і потреба тримати завойованих у покорі, егоїстичні інтереси окремих груп (як припускається в марксизмі), але це могло бути і намагання людей відвернути хаос і збільшити міру своєї безпеки, тобто деякі спільні інтереси. Всі ці чинники могли накладатися та взаємодіяти. Підтримання певного ладу чи порядку (заради загальної безпеки) належить до найперших і найважливіших цілей П. і чинне навіть тоді, коли фундаментальну потребу у підтриманні ладу якісь групи використовують, щоб впровадити та підтримувати порядок, вигідний для них Я. кщо слово "культура" застосувати в антропологічному значенні, то П. в цьому аспекті є частиною штучних світів чи культур, створених людськими суспільствами. Таке визначення П. є цінніснонейтральним: у ньому не говориться, що П. ми повинні називати тільки діяльність, спрямовану на забезпечення загального "добробуту" суспільних цінностей. Ціннісно-нейтральне ("владне") розуміння П. лежить у руслі т. зв. політичного реалізму, засновником концепції якого вважають Мак'явеллі. Сучасне розуміння П., хоча й містить елемент політичного реалізму, полягає у визнанні певних обмежень у застосуванні тих технологій, що мають метою утвердження влади. Такі обмеження є різними у різних суспільствах, у різні історичні періоди та в різних історичних ситуаціях Ц. е можуть бути певні традиції, різного роду соціальні та правові норми, особливо способи легітимізації суспільної влади, звичаї, певні міфи і стереотипи суспільної свідомості тощо. Загалом наведене щойно визначення є радше нормативним (про що свідчать коментарі до нього, в яких заперечується, що П. можна розуміти як застосування "голої сили"). У нормативному розумінні П. - вид діяльності, яка має метою забезпечення найважливіших передумов добробуту суспільного утворення шляхом узгодження інтересів та ціннісних орієнтацій осіб та суспільних груп. Словом "добробут" у даному разі позначають не лише матеріальний, а й духовний стан суспільства; термін "передумови" позначає тут деякі необхідні передумови, за наявності яких люди найбільшою мірою здатні реалізувати свою творчу енергію; вислів "узгодження інтересів і ціннісних орієнтацій" передбачає, по-перше, що люди повинні мати можливість висловлювати думки щодо своїх інтересів та ідеалів і що політик не може унезалежнювати себе від цих розумінь та нав'язувати людям силою той спосіб життя, який він вважає кращим для людей (насильне "ощасливлення"). Звідси випливає, що П. має полягати передусім у врахуванні різних інтересів, різних понять про добро і щастя, різних ідеалів, аби узгоджувати їх, тобто вона полягає у відверненні насильницьких конфліктів. Звідси вислів: "П. - це мистецтво можливого". Коли говорять: "Де починається війна, там закінчується П.", то в даному випадку маємо справу з нормативним розумінням П., з якого випливає, що не кожен "політичний" режим є політичним. Не є такими тиранія, олігархія, диктатура, тоталітаризм, демократія в її популістських варіантах. Внутрішня П. перестає бути П., якщо ігноруються інтереси осіб, соціальних та етнічних груп чи всього суспільства (нації), тобто коли нав'язується воля однієї особи, групи осіб чи більшості М. іжнародна П. також перестає бути П., коли одна держава або група держав нав'язують силою свою волю іншим народам або державам. У цьому сенсі справедливим є вислів: "Де починається насильство, там кінчається П.". Варто зауважити, що з ціннісно-нейтрального розуміння П. (коли таке розуміння утверджують не як метод дослідження, а як принцип) випливає політичний нігілізм, що є поширеним явищем у посткомуністичних країнах (де П. часто розуміють як засіб утвердження групових інтересів). Але навіть у межах загалом демократичних течій політичної філософії (та відповідних ідеологій) різні теорії наголошують деякі відмінні аспекти в розумінні того, якою має бути мета П. та якими лівіють бути політичні технології Я. к правило, різні концепції П. відповідають різним концепціям держави: те, як розуміють мету та засоби П., залежить передусім від того, в чому вбачають призначення держави (див. держава).